Ще один день у моєму світі,
Ще одна вигадана мною казка.
На цей раз окутана сонця світлом
Або під деревом у пошуках щастя.
Сутінки ховають сумно-бліде обличчя,
Лиш ввечері можлива прогулянка містом.
Щоразу здається, вона буде вічна,
Та серед залізних істот знову тісно.
Думати й писати про тебе - звична тема,
Краплі дощу не змивають сліди почуттів.
О, ця вічна банальна проблема:
Не знаходити вчасно влучних слів.
Простіше повернутись у власний світ
Під дерево серед вулиць душі.
До речі, у мене є свій вертоліт.
Загубила тільки вчора ключі.
Щирість залишається поки що в моді,
У моєму світі це точно так.
У міському шумі немає свободи,
І кожен блукає незмінно сам.
Вже звично зачиняти свої серця,
І одягати посмішку мало хто в силах.
Та варто шукати чарівні місця,
Як дерево у моєму світі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427508
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.05.2013
автор: Журавель Яна