*На прохання Галини Ярмулської*
Іде чутка по селі,
Що банда гуляє,
Бо в кожного що ночі
З стайні щось зникає.
В того гусочка пропала,
В того кури зникли,
Тепер люди у ночі ,
Працювать привикли.
І ми з кумомом теж ,по п*яні
Рішили не спати,
А попробувать легкого
Хліба здобувати.
Правда вчителя ми в двох
Не могли найняти,
Тож рішили самостійно,
Цю справу вивчати.
В бібліОтиці ми з кумом
Тиждень змарнували,
Та що було про злодіїв,
Все перичитали.
Теорію, вже кум кеже,
Ми добряче знаєм,
Тепер тільки на практиці
Закріпити маєм.
Місцем практики обрали,
Кумову господу,
Щоб бува - це не пішло,
По всьому народу.
Атамана з поміж себе ,
З кумом ми обрали,
Годинники також звели,
Все як там писали.
Правда "будзіка" ручного
Я , не зміг дістати ,
Так що мусів у кишеню ,
Будильника брати.
Операцію цю всю ,
Ми назвали "И",
Щоб ніхто не здогадався ,
Куда йдемо ми.
Жінкам слова не казали,
Щоб не було сміху,
Бо вдруг шось сі не получи,
Матимуть потіху.
Кум сказав , що йде до мене,
Випити чарчину,
А я кажу йду до кума,
Посиджу годину.
Ось зустрілися ми із кумомом
В нього біля тину ,
І рішили для смілості,
Випити чарчину.
Пляшку махом ми у двох
Ту впорядкували,
І вже ближимось до стайні,
Тихонько й помали.
Двері ,я відкрив без шуму,
У стайню захожу,
Дивлюсь кум пропхав в віконце,
Тільки свою рожу.
Затягнув його помали
Теж до середини ,
А він каже в нас лишилось
Тільки три хвилини.
Ну ,я зразу до роботи,
Мішок відкриваю ,
І по курочці до нього ,
Беру тай вкидаю.
Дивлюсь кум вже поросятко ,
Під пахов тримає,
Аж коли-це мій будильник,
Дзвеніть починає.
Кури зразу гвалт підняли,
Свиня помагає,
Дивлюсі уже й кума ,
До стайні вбігає.
Двері зразу закриває,
Щоб ми не змотались ,
І кричить на всю голянку:
Тут ви і попались.
І гамселить кума шуфлив,
А мене вилима,
Щей по нині мене коли,
По мижи пличима.
Кум кричить :та ,що ти робиш,
Параско,спинися,
Та цеж я, цеж твій Грицько,
Стань тай подивися.
A вона, мовби не чує,
За нами ганяє,
І раз мене , а раз кума,
Шуфлив потігає.
Дивллюсь вже до віконця,
Став сі пробивати,
І з страху проліз кріз нього,
Тай давай тікати.
І я собі теж за кумом,
До віконця давсі,
А діставши шуфлю з заду
Навіть не спинявсі.
Отак то ми теорію
З кумом закріпили,
Шей по нині мені снятся
Та шуфлі тай вили.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427392
Рубрика: Гумореска
дата надходження 26.05.2013
автор: Іван Мотрюк