Україно, ти снилась мені!
Вся в тернових вінках оповита
І придушена мова вві сні
Була гірша, ніж птаха закрита.
Солов’їний, чарівний твій сміх
Я не чула в своїм сновидінні
Вбити мову – то також є гріх
Що не вимолиш просто в прощенні.
Україно, ти снилась мені!
Безголоса, розвінчана мати…
Ти палала в чужому вогні,
Де тебе намагались зламати…
Я не хочу такого життя
Побажати жодній країні…
Ще з минулого того буття,
Була слава словам України!
Ще давно, в дошенченківський час
Ти горіла як зірка небесна
Не забрати нікому у нас
Солов’їну ту мову чудесну!
Я люблю Україну свою
Я шаную історію нашу!
Мов ту першу ранкову зорю,
Я складаю до ніг твоїх шану!
Україно, ти снилась мені!
Мов лелека здіймалась в висоти
Залишила окови ві сні
Й розцвіли твої дивні красоти!
Пролунали твої голоси
І та пісня лилась Божим раєм
Не втримають тебе кайдани,
Поки мову цю вчать цілим краєм.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427137
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.05.2013
автор: Лоя Сафар