Україно, моя Україно!
Полонини й безкраї степи,
Моя рідна й кохана країна
В моїм серці живеш лише ти.
Твої дивні зелені діброви
Та гарячі безмежні жнива...
Та відомі усім чорні брови
І душа, що і зараз жива!
Я пишаюсь, що я українка!
Батьківщина у мене одна!
Ти неначебто юная жінка,
Що всіх бід перепила сповна.
Мов лелека розправила крила
Забриніла роса на квітках...
Цілий обрій незнаний відкрила
Що не скажеш в звичайних словах.
Ти весь світ до бездонного неба!
Цілий край на мільйон кольорів
Все життя шанувати лиш треба
Найпрекраснішу з різних світів.
Україно моя, Україно!
Солов’їні твої голоси
Ти із жовто-блакитним країна
Де повсюди ростуть колоски.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427136
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.05.2013
автор: Лоя Сафар