не потрібно мене лікувати
і таблетки викинь - до біса
ми - обоє - занадто дістали
один одного, щоби терпіти.
я давно вже холону від твого
завжди теплого світлого сміху,
я бруднюсь і сахаюсь від того,
як вдягаєшся в чисту утіху.
від моєї розмоклої люті
ти смієшся, блазуєш убого
ти застрягла в твердій каламуті,
аби вибратись з кола німого.
я втомився себе лікувати
і тобі це, мабуть, не потрібно
припини перед мною літати,
не даруй мені ці псевдо-крила.
я ногами не хочу стирати
кожен день одну й ту ж дорогу,
відгризати масними шматками
твою прикрість, твою засторогу.
ти не вмієш вдавати щастя
я ненавиджу бути покірним
і, напевне, наше кохання
виглядає занадто ампірним.
не потрібно мене лікувати
і таблетки викинь - до біса
бо мені не потрібно страждати,
а тобі не потрібний гульвіса.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427087
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 24.05.2013
автор: Міо Ґроцький