Телефон мій щось не дзвонить,
Цілий тиждень він мовчить,
Сум самотності наводить,
Нема з ким поговорить.
В спілкуванні світ людини,
А без нього глузду смерть,
Це є наслідки й причини,
Чим впиваємося вщердь.
Як тверезо подивитись,
Ну, про що нам говорить,
Як хворобам не коритись,
Які ліки краще пить.
Й про політику, звичайно,
Про минулі наші дні,
Працювали як ми файно,
Енергійні, молоді.
Друзі все ж телефонують
І на празники й свята,
В будні днини теж сумують,
Бо країна вже не та.
Та й не зручно їм щоденно
Обговорювать життя,
Певно, це у нас вже генно
Мовчки йти у небуття.
Телефон мій все ж чекає,
Що подзвонить друг мені,
Щось розкаже і спитає,
Як пройшли святкові дні.
16.01.13.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426984
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.05.2013
автор: Георгій Грищенко