Десь на грані світла й тіні,
ночі й дня, вікна й кімнати,
рвучким звуком безупинним
дощ у світ голодний гатить.
Десь у межах траси й поля,
на протертих перехрестях,
землю тиху й землю кволу
дощ галантно пальцем пестить.
Десь між оком та думками,
на скляних та крихких стиках
він штовхає світ на захід,
люд жене по краплях диких.
Десь де листя шумно дише
та в дахи лопоче стиха
світ стає на поверх вищим,
вперто вчиться глибше дихать...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426863
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.05.2013
автор: Невідомий Автор