Інтерференція світла -- це єдине, чим можна нас пояснити.
Коли немає звуків, лексем та семантики,
Ми -- хвилі, ми -- квити,
Ми -- світло, що в сумі дає ніч і день.
Не розкладай себе на тони і відтінки.
Будь білим, будь світлим,
Будь надто нейтральним.
Не дисперсуй, не вгасай,
не вганяй себе в рамки,
не вточуй мене у кордони.
Будь-які межі -- тюрма,
боротьба з духом,
відрив голови межею,
бо ми безмежні.
Бо в своїх перевтіленнях ми будемо вічно.
Ми не дисперсуємо,
а просто розкладаємося: на трави, мінерали,
добрива для агав
і паливо для динозаврів,
які потім народяться, після нас.
Ми завжди в полюсах -- плюс і мінус.
Але не лети на північ. Там надто тепло...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426838
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.05.2013
автор: А.Чурай