Голоси принесені з під лоба,
Мене бере озноб і злоба
Я знов ненавиджу себе.
Тепер втрачаю розуміння
Я-безталанний і без вміння,
А найстрашніше-без душі!
І совість,шл...ндра,кинула мене.
Чи я погано дбав про тебе?
Моє леґо розвалилося,
Моє еґо десь поділося,
Сидить на сходах,
Палить і лузає насіння,
І пальцем тиче мені
Отут твоє коріння!
Вище себе не стрибнеш
Так,так,певніше голову розіб'єш
І будеш ще дурніше,ніж ти є!
Я хочу плакати,я нию
Мов скривджене дівча
Мов на заріз
Приречена свиня.
Я знову спікся,
Я згорів
Крові наплив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426835
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.05.2013
автор: Микита Салапита