Не говори, не воруши слова,
Які лиш полем вітер рознесе
Не розгуби.. бо не суха трава
Той зміст, що слово у собі несе
Подумай про зерно, яке посієш -
Як ти за ним доглянеш, як зростиш ?
І як збереш врожай, то чи зумієш
Зерно і в чиєсь поле донести ?!
Не говори, не шепочи у тишу -
Вона пуста,німа,.. там глухий звук
Нічого цінного у ній ти не залишиш
Лише страждатимеш від розпачу і мук
Тож у шаленому круговороті буднів -
Згадай про Вічне..зупинись на мить..
Думки-скарби ти відтвори у буквах
Додай ще звуків - й слово забринить..
© Аня Тет
дата написання: 20.05.2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426804
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.05.2013
автор: Аня Тет (Тетяна Степанюк)