Розсипаються попелом зірвані квіти,
ті що колись невтомно цвіли у долонях,
а тепер східно-західний вітер
розвіює їх, мов зорі над морем.
Так хочу відчути устами весну,
та охоплено вітром не моє бажання,
а очі...очі чекають останню сльозу,
яка б здійняла голос мовчання.
Яка б пробила завісу стриманих снів
і відкрила б нові магістралі,
та надто багато вже сказано слів
надто брудною стала епоха моралі.
Розливається морем гіркий саботаж
відчаєм тихо розвінчано втому
реальність надворі, як в пустелі міраж,
розливається так невагомо.
Птахом здіймаються чорні повіки,
та відлітати давно вже немає куди,
бо розвіяно попелом зірвані квіти,
бо розтанули їхні нетлінні сади.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426654
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.05.2013
автор: kore