У кожного в житті свої бажання.
Адже на світі різні люди всі.
Хтось мріє знов дожити до світання,
А хтось - пройтися босим по росі.
Мене ж постійно огортає туга.
Шалений смуток міститься в душі.
Буває, так не вистачає друга,
Що все це виливається в вірші.
Повільно струни хтось перебирає,
Всі спогади зливаються в один.
Так сумно... Туга серце розриває.
І ліку не веде ніхто годин.
Так хочеться побачити, почути
Ці рідні голоси минувших днів.
Ніколи я не зможу їх забути,
Як інший хтось зробити це зумів.
Ті образи, що згадую щоденно,
Знайдуть мене і вранці, і вночі.
Та як би не боялася страшенно,
Однаково, кричи чи не кричи.
Ніхто не допоможе в мить нещадну,
Та маєш з цим боротись сам один.
І знаю знов, що буду безпорадна,
Тож з острахом чекаю цих годин.
Ось знову бачу погляди веселі,
Обійми щирі, - рідне все мені.
І очі піднімаються до стелі,
І холод пробігає по спині.
В очах погасне світло знов безжально,
Й душі шматочок кане в небуття.
Хоч знаю, що таке вже не нормально,
Не можу все ж змінить своє життя.
Надходить ніч, і я її боюся,
Хоч і слабка, піду у далечінь.
На півдорозі, знаю, не спинюся,
Й не зможу припинити всіх борінь.
І буду добивати сама себе,
За те, що винна, і за те, що ні.
Можливо, це робити і не треба,
Та всі можливі дірки у броні
Закрити хочу щільно, щоб надалі
Від ран можливих вберегтись навік..
Й забути все, що з присмаком печалі,
А біль зібрався разом щоб і зник.
Від натовпу біжу, як від зарази,
Ховаюсь в оболонці самоти.
Ніхто не зрозуміє так, відразу,
Та й далі не захочеться піти.
Тож я живу, хоч і сама не знаю,
Що буде завтра - радість чи біда.
Повітря свіже стомлено вдихаю,
А час біжить, втікає, як вода...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426567
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.05.2013
автор: pad69