Які у неі,Боже,гарні,очі!
А посмішка як в того Янголяти.
Та спить одна серед староі ночі,
Хоч не стомилась щастячка чекати.
Які у неі,Боже,ніжні руки,
Яке велике серце,Боже,має.
Та ходить у обіймах лиш розлуки,
Та виглядає щастя,виглядає.
Які у неі гарні сни щоночі,
Бо гарні лиш думки в душі тримає.
Навчилися сміятися лиш очі.
Бо кожна мить про щастя нагадає.
Які у неі мріі милий Боже!
Як хоче,щоби всі вони збулися .
Не збудуться?То помилитись може
Лиш світ,а не вона...І лиш молИться
Ніколи не втомилася до Бога,
І просить усім щастячка і щастя.
І встелена тернистая дорога
Камінням,щоби вище підніматься.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426456
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.05.2013
автор: Відочка Вансель