Нестерпно швидко згасає те, що горіло віками,
що поривалось всім тілом до світу багряних ідей,
ще намагаєшся зловити мить своїми руками
та куди ж це ти? Там прірва, охоплена тиском ночей.
Розкритими стінами тиша німа давить у скронях,
(десь між страхом ілюзій оповитих раннім світанком)
сховано на карнизах спогади вчорашнього моря,
а на стелях відбито невправно-обшарпані рамки.
Розбито ущент давні зорі, що світили для тебе
може, згасли вони, може, просто згоріли в системі
тільки ти не зникай, не оголюй пошарпані ребра,
бо далеко ще так до птахів, що кружляють у небі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426414
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.05.2013
автор: kore