Тихо-тихесенько сонце сідає,
Вітер голубить...вітер все знає...
Стомлений день відпочинку шукає,
Нічка повільно зірками блукає..
Вітер знову крутить волоссям,
Він ніколи не стане дорослим...
Зелені очі заглядають у небо,
Находять спогади, їх зовсім не треба!
Куди подітись в реальному світі?
Немає спокійної жодної миті.
Десь далеко ти йдеш, спішиш, тікаєш..
Від чого... до чого...сам не знаєш.
Стань на секунду, очі закрий.
Серце скоріше Богу відкрий,
Він все тобі скаже, зробить ,порадить,
І точно-точно ніколи не зрадить.
Озирнусь, там сонце вже сходить яскраво,
Міняючи кольори впродовж дня так цікаво,
Квітки розпустились і бджоли літають,
Десь тихесенько музика грає...
Пахне так солодко яблуні цвіт.
Яскравим помало стає увесь світ.
З усмішкою кажеш людям "Привіт!".
То все через Бога, то Він допоміг...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426369
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.05.2013
автор: Ліда ♪ ♫