[b]Іще ти, наче луг травневий,
Лелієш дум пахучу суть,
Та вітерцем поміж дерева
Твої косарики вже йдуть.
Поляже в пишній косовиці
Все, що так вабило тебе,
Надій билини блідолиці
Сум грабельками загребе.
І у стіжку, поблизу річки,
Мов у єстві бібліотек,
Твої зупиняться навічно
Думки. Снігами замете
Горбочки й видолинки ясні,
Журби і радості розліг,
Де ти у горі чи у щасті
Самим собою бути міг…
21.05.13[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426303
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.05.2013
автор: Рідний