Чи то я вже якась старомодна,
Не встигаю ловити тенденції,
Чи я стала до світу холодна
І такою зал́ишусь до пенсії?
Бо інакше, як можна дивитися,
Як ще діти - міняються статями? -
Вже дівчатам у моді битися,
Юнакам же - хвалитись платтями.
Вже й душі у них всіх не розгледіти
За мейкапом й прозорими вбр́аннями,
Чомусь так вже у світі заведено,
Що душа має місце останнє вже.
Замість того, щоб в храм помолитися
І піти, щоб звільнитись від нечисті,
Нашій молоді легше напитися
І втопитись у п'яному еросі.
А на завтра, вдивившись у дзеркало
Й не згадаєш вчорашнього сорому,
Ти підеш і віддашся упевнено
Вже не першому, а двадцять сьомому.
Ось, уже і під серцем прижилося
Твого роду суспільне продовження.
Ти вбиваєш його - бач, звалилося,
Наче з неба, тобі це на голову!!!
Та тобі ще замало фломастером
Замальовують душу дияволи,
Ти біжиш на штеблетах на кастинги
На відбір, де тебе ще не зрадили.
І що далі? - система запущена -
Ти в сльозах прибігаєш до матері...
А її вже нема...Ти засмучена,
Бо не всигла її поховати.
І цей біль ти розвіюєш з друзями,
Де всі п'яні до втрати свідомості,
Ловиш кайф - наркоту, мов ілюзію,
Що вбиває в тобі каплю совісті....
_______________________________
Я не знаю, як далі боротися,
Я не можу на все це дивитися...
Краще бути між всіх старомодною,
Але з Богом в душі залишитися.
//21.05.13//
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426301
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.05.2013
автор: Marisong