Починаю свій ранок із ложки твоєї відсутності,
Що розчинна, як цукор, хоча гіркувата на смак.
Неодмінно звикаю до тебе. Та до самобутності
Твоїх скреслених слів я не вмію звикати ніяк.
Нам неначебто легко вливати у банки лиш спогади
Замість меду, і ті вже давно не солодкі для нас.
Ми римуємось з метрами й досі на відстані поглядів,
Та не вміємо бачити душі крізь тонни прикрас.
Я б навчилась ковтати твою загадковість, як порції
Уже звичної тиші або сонних сонячних днин.
Та не можу, на жаль, своє щастя тримати в пропорції:
Чи разом назавжди, чи окремо. Один на один.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426242
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 20.05.2013
автор: Fairytale