Згортала у хустиночку
Вже ніченька весну.
А я тебе до місяця
Коханий мій люблю.
Вже цвіт струсила дочиста,
Вже вимила сади.
А ти мене до сонечка
Хороший полюби.
Вже ходить володіннями
Тих романтичних душ,
Вже заглядає з тінями
Під кожен майже кущ.
Із дощиком за рученьку
Трималась знову я.
Весна мене як внученьку
До місяця вела.
Сама в сто раз гарнішая,
Молодша у сто раз.
На личенько милішая,
Але жила до нас.
Від зір набрала світла я,
Від місяця-краси.
А ти мене до сонечка
Коханий полюби.
Я крила тобі скинула,
Сама залишусь тут.
До місяця полинула.
А Ангелики тчуть
Для мене крила новії,
Там шепіт молитов.
А дощ в весняній повені
Знесе мою любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426230
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.05.2013
автор: Відочка Вансель