Розкіш – відчути себе слабкою.
Тендітна дівчинка в твоїх руках,
Від себе вільна наче птах,
Який нарешті вирвався на волю.
Бо так вже тошно думати про все:
Твоє майбутнє, ну і свою долю,
А хочеться віддати все це морю -
І що вже буде, те нехай буде.
Набридло і змагатися з тобою,
І в бій іти з спокусою спокою.
Лиш крапля відчаю й шаленство пустоти,
Ніщо не зміниться, хоч як би не моли.
А мені що, я не здаюсь так просто
Й кожна клітинка в мені повстає:
Усе змінити – своє і чуже,
Усе здолати чесно і не чесно.
Не йду ніколи я на компроміс,
Скінченність сил, та не здоланність духу.
Жадаю вічного, як спокій руху -
Своє отримає, тоді уже умре.
Отак завжди – хотітиму покори,
Безсилля визнати і бити поклони.
Проте ніколи в це не упаду.
Себе не зміню, хоч як не люблю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426185
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.05.2013
автор: Незрозуміла