Сиди та думай і не говори,
нехай у голові заграє танґо.
Мізки людини то такі горби,
які не переїдеш навіть танком.
Вилазь на дах і подивись униз,
які маленькі усі ці "герої".
Та не впади, ти не клиновий лист,
хтось буде сумувати за тобою.
Втечи від себе у чужі міста,
може там буде все зовсім інакше.
Навряд чи проживеш до своїх ста,
Але, я думаю, тобі так буде краще.
Замкнись в собі й не говори нізким,
навіщо ці тупі й пусті розмови?
Нехай всі знають що ти є таким,
який очима а не язиком говорить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426132
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.05.2013
автор: Олег Захарків