Там, десь, далеко, мабуть поза часом,
А може навіть за межами простору,
Стоять, чекають жінки безучасні
Присвяту себе чомусь дуже гострому.
Чомусь занатдо брутальному,
Чомусь нищівно гидотному,
Чомусь і відверто сальному,
Чомусь і навіть бридотному.
І мріють вони про гидоти,
Про зраду і потворність чуттів,
А не про кохання глибоке,
Ніяк не про любов, поготів.
Там, в світі Пітьми, звичне це явище.
Доброта там відсутня , і радісний сміх.
Спалене все. Тількі мертві згарища
Насторожі. Бо радість - смертельний то гріх.
Б'ють барабани і я прокидаюсь -
Сонце, у сусідів тиха мелодія...
Та довго від цього жаху сахаюсь...
Чом проявився цей світ/псевдоподія?
18.05.2013
Дача
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426127
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.05.2013
автор: Левчишин Віктор