Ти бачив її бісенят? Вони милі. Як янголи. На плечах.
Блаженно прикрили очі. Плювати на те, що незрячі.
Коли ти її цілуєш, радіє, сердиться й згаряча
Благає:
-Спали мою Біблію!
-Це нас врятує? Навряд чи.
Коли вони засинають, то молить Бога: «Зніми з плечей!
Вгрузає у м'язи гріх. В чиєму розп’ятті правда?»
…Освятиш її ластовиння і шкіру палку обпечеш.
Хрестом.
Примусиш забути тих,
що пішли назавжди.
Якщо б ти до неї звик, то був би її помазанням - зі смоли
Свячених дерев, до яких вона звикнути вже безсила.
…Її бісенята скажені. Утнуть щось - і в плечі вросли.
Того,
хто пішов,
й тих, кого в свої груди сама ж і впустила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425988
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.05.2013
автор: Юлія Радченко