розплітає повільно дощ на вікні довжелезні коси,
травень вже домиває скло, щоб гоїти коліна весни.
ти народжуєшся в мені кілограмами згустків від нашого:
перелічені кимось птахи повертають у тишу води.
вечір сивий позаду штовхне запізнілий натяк на світло:
ти відбудешся знов в мені криголамом, як завше нізвідки,
набряк мови від жестів лишатися поруч,
набряк шкіри від нерозривності доль,
зашиваю в легені твій втомлений голос,
щоб по венах квіти вміли цвісти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425839
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.05.2013
автор: Нова Планета