уніформа для буденної роботи - це маска, що складається з пустої та байдужої посмішки... я втомився від людей. частково від тих, які мене оточують... напевно і вони від мене також мають втому... якщо я не можу бути відвертим з ними то напевно я не відвертий з самим собою.. в дитинстві дощ давав мені воду, тепер я маю від нього лише мокрий одяг.. сонце давало сміх, тепер - опіки на шкірі... що змінилося?.. я... люди...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425828
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.05.2013
автор: Іво Каценбук