Дозволь хоч трішки жінкою побуду -
Слабкою і залежною від долі,
Яка б топила сльози в синім морі,
А не несла з собою тягарем.
От чесно, часом хочеться покори,
Покласти щоку на його плече,
І байдуже, що було й що буде,
Із ним разом ми звернемо і гори.
Слабкою бути хочеться мені,
Тендітна жінка в впевнених руках,
З себе самої звільнена, мов птах,
Кого кохає, тому й довіряє.
Проте того, шо розпускає крила,
Із гордості навряд чи підпущу.
Отак собі кричала і молила
Слабка на мить й безсила на життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425817
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.05.2013
автор: Незрозуміла