Каштан цвіте, глід не дрімає,
Тополя небо підпирає.
А птахи високо вгорі,
Мов тії миші у норі,
То вилізають, то зникають,
Дзьобами хмари розривають,
В ясній купаються блакиті
У миті, сонцем рясно литі .
І солов’єм душа співає.
Ти на землі, а ніби в раю!
Блискочуть трави, спить озерце.
Від щастя сльози ронить серце.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425643
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 17.05.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)