Можливо, що я помиляюсь,
Але давно якось повелось:
Минуле століття, я знаюсь,
Кияни жили "на авось".
Киянин не ставав ще мером
Чи головним архітектором -
Завжди запрошувався кліром
Варяг, і був вівісектором.
Варяги новими очима
Бачать всю нікчемність Софії,
Хмарочос над Видибичами,
Абсурдність Узвозу Андрія.
Їм легко бути сучасними,
Ламати відживше коріння
Прожектами ніби класними,
Не мати спадкове сумління.
Допоки, дорогі кияни,
Варяги плюндрюють наш спадок?
Чуєте як б'ють барабани?
То на сполох б'є наш нащадок!
16.05.2013
Дача
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425551
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.05.2013
автор: Левчишин Віктор