В мені юність розбурхати здатна
І в душі пробудити кохання,
Ти прийшла, гордовита й ошатна,
Ти прийшла несподівано зрання.
Вила чари свої березневі
В невимовно п'янкі аромати,
Розтопила кайдани сталеві,
Зруйнувала міцні мої ґрати.
Мені більше пручатись несила,
Я обдурена, весно, тобою:
Ти десь там, на заквітчаних схилах,
Я ж далеко, сама-самотою.
Та усе ж тобі дякую, пані,
Що прийшла ти тоді на світанні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425432
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 16.05.2013
автор: tefalya