Мій охоронцю,знаю,ти стомився
Від всіх перипетій складних доріг
Солоним морем сліз моїх умився
Й прийшов знесиленей до серця на поріг
Чому ж в крові твої убогі ноги?
А крила почорніли від журби?
І дихання не чутно від знемоги
Та хто ж прирік тебе не це й додав ганьби?
Мовчу…тут краще промовчати
Бо поки сплю й солодкі бачу сни
Тобі від болю хочеться кричати
Ввесь час рятуючи мене від пасток сатани
А ти й тепер усміхнений ласкаво
Забувши всі мої картання і плачі
І знов встаєш із долу величаво
Та ні,прошу,перепочинь у мене на плечі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425356
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.05.2013
автор: Ірина Форестова