Посіяла сім весен я у своєму садку.
А я тебе,а я тебе до ніжності люблю.
Тай поливала вірністю,вкривала кожушком.
Тай витирала личенько святковим рушничком.
Посіялам коханнячко в предовгих рядочках,
Полола я садочок той заквітчана в стрічках.
Ти не чекай коханий мій вже сьомую весну,
Бо я тебе,бо я тебе аж до небес люблю.
Спіткнулася,розсипала я ціле море зір.
А я тебе, а я тебе люблю.Мені повір.
Та вже тобі я заздрила,що маєш ти мене,
До тебе ж бо коханнячко в століттях не мине.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425352
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2013
автор: Відочка Вансель