Скинь товсту пелену, що з мінорних акордів,
Із обличчя поламаного інструменту,
Зашкарублим ти став, носиш в пазусі гордість,
Тільки в щирості нотках є щастя моменти.
Захололому серцю-бо не розтопити
Між тобою і нею задавнену стіну,
Самолюбством солодким не будеш ти ситий,
Лиш взаємність – для двох то є стежка єдина.
Знаєш, справжня любов дійсно здатна на диво –
Попелюшка у собі відчує принцесу,
Сонце посмішки в серці припинить всі зливи,
І для душ швидко знайде кінцеву адресу.
То ж з коханими миті короткі - безцінні!
Ти щасливчик, як маєш споріднену душу,
Надто часу ріка все ж для нас швидкоплинна,
Щоб до рідної часточки бути байдужим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425347
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.05.2013
автор: Олександр Обрій