Десь падав дощ, їх було двоє,
Асфальт збирав відбитки ніг.
Шалений цар і його Троя,
Яку він вберегти не зміг.
Вона слізьми себе топила,
Та не ішла на компроміс.
А він копав собі могилу,
І потихенько в неї ліз.
Дощ заливав відбитки пальців,
Змивав з грудей гарячу кров.
Любов померла вчора вранці,
І поїзд щастя відійшов.
Вони стояли пів години,
Не змігши підібрати слів.
Холодний дощ і дві людини,
Яких він звести так хотів.
Завтра вони будуть чужими,
Ніби нічого й не було.
Роз"їдуться, немов машини,
Лиш дощ ще литиме на зло.
Потім весна, шалений вітер,
Розжене хмари над чолом.
В нього сім"я, кохання, діти,
І тіні Трої за вікном...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425341
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.05.2013
автор: Олег Захарків