Нарешті ми залишились удвох:
Я тут, ти там, але обоє разом.
Тебе я чую, навіть бачу часом
І нам немає вже пересторог.
Я не боюсь, що хтось там підгляда,
Лише часу боюсь, але не завжди,
Бо знаю будуть знову нові завтра,
Де йтимеш ти весела й молода.
Бо знаю, що кохання знов позве
До тебе лиш, без того неможливо.
І упаде мені цілунків злива,
І буде зовсім на душі не зле.
Тобі кажу – ти згодилася з тим,
Хоча сумна, але мовчиш одначе,
А серце б’є і потихеньку плаче,
Бо образ твій розходиться мов дим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425216
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 15.05.2013
автор: Мірошник Володимир