Ніколи ти не станеш моїм богом,
тебе не має в жодному з світів!
Ти лиш момент який снував і спопелів…
Тебе нема, а є лише тривога.
Про роги, я мовчу, їх має кожен.
І в тобі це диявольське єство!
І навіть ствол з калібром 308-мим
Тобі не допоможе все одно!
Без змін. Тепер усе так, як раніше.
Вбиваю в собі третій рік весну.
Ти неспроможний вийти з свого сну,
Але ти вени вже не ріжеш більше.
Люди незмінні! А я вірю в протилежне.
Та того вже не буде, що колись…
Молись… Я більше незалежна!
Я дуже хочу, та не скажу: «Повернись!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425153
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.05.2013
автор: ЕТ