Не з тими я, хто кинув землю
На розтерзання ворогам.
Облесників я цих не те́рплю,
Пісень своїх я їм не дам.
Та жалюгідний той вигна́нець,
Мов поневолений, слабий.
Його дорога - чорний сланець,
Полином пахне хліб чужий.
Ми в тьмі пожежного угару,
Остачу юності губили.
І ні єдиного удару
Від себе ми не відхилили.
Тож знаєм, що в оцінці пізній
Оправданим є кожен час...
Нема в миру людей безслізніш,
Простіш та зверхніше за нас.
А.Ахматова 1922 *ANNO DOMINI*
Не с теми я, кто бросил землю
На растерзание врагам.
Их грубой лести я не внемлю,
Им песен я своих не дам.
Но вечно жалок мне изгнанник,
Как заключенный, как больной.
Темна твоя дорога, странник,
Полынью пахнет хлеб чужой.
А здесь, в глухом чаду пожара
Остаток юности губя,
Мы ни единого удара
Не отклонили от себя.
И знаем, что в оценке поздней
Оправдан будет каждый час...
Но в мире нет людей бесслезней,
Надменнее и проще нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425021
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 15.05.2013
автор: @NN@