Атлас неба роздерто навпіл,
Пошматовано лазурит.
Тіні гнізда будують навкіл.
Вибиває степ оксамит
Під потужний звук вітродиху
У верхів’ях чубатих крон.
Вчора вітру дих дихав тихо.
Нині, мов зірвав хто з припон.
Завтра, знаю, все буде краще.
Сонце коси вмиє свої.
Пустить сяйво у тіней хащі.
Усміхнеться тобі й мені.
Тут [b]степ[/b] - танець.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425002
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 14.05.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)