прокинувшись вранці враз розумію:
втрачати нема що.
у долю не вірю.
погляну довкола -
все наче спокійно.
та в душу закралось
нове божевілля
думки в голові
кружляють у танці
серце ж - те замкнуте,
неначе в бляшанці.
годинами можу мовчки сидіти,
чекати на вечір
чи просто свистіти.
книжки я ковтаю,
неначе пігулки.
все частіше шукаю
забуті провулки.
питаю себе:
що робитимеш далі?
а потім сміюся:
це вічне питання...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425001
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.05.2013
автор: Jugo