Я зник... мене нема,
Забрала назавжди мене пітьма.
Пітьма створена владою,
Визнавши нас вадою.
***
Лишилась моя сім'я на одинці,
Дає мати гнилого буряка по половинці.
Не стане скоро ні матері, ні дітей...
Поповнять вони статистику смертей.
***
Я зник... зникла моя сім'я.
"Влада те що треба"- кричав я.
Земля селянам, фабрики робітникам,
Вдаримо працею по ворогам.
***
Зашуміло село... посипалось зерно...
"Ми будемо перші, на не все одно!"
Перші в світі за рівнем врожаю!
Так чому ж я зникаю...?
***
Я зник... зникло повністю село,
Наче його тут й зовсім не було.
Лиш чорна дошка валялася у полі,
Смертельним приписом на людські долі.
***
Перебралося село на кладовище,
По хатах лиш вітер свище.
Чутно тишу з усіх усюд...
Та не довго... завезли новий люд...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424978
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 14.05.2013
автор: Барановський Павло