Коло, коло, колосочки...
Дзвенять в за пазусі як дзвіночки
Хутчіш додому я біжу
Віддам родині й розкажу...
***
Як зустріла в полі я наглядача,
А він побачивши мале дівча,
Направив на мене коня.
Вже не одну пришиб зрання.
***
І в полі б тім я полягла,
Не принесла б я до стола.
Ті колосочки, що в за пазуху нам'яла,
Якби одна я їх збирала...
***
До мене лиш тільки він прибіг
Як замахнувся... і його батіг
По плечу мене добряче полоснув
І за сусідським Тимком хутчіш гайнув
***
Як "коршун" на здобич він летить,
Ще декілька хвилин... і в мить.
Поліг назавжди сусідський хлопчина,
За хліб... полягла... 8-річна дитина
***
У сутінках прибігла я до хати.
"Агов, дивіться, що вдалось мені зібрати!"
Ні брата, ні сестри, ні тата, ні мами...
Лиш фіра по селу з сотнями руками...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424975
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 14.05.2013
автор: Барановський Павло