Чому ти мовчиш, моє серце забуте,
Пірнувши у тінь прохолодну ночей?
Кудись направляєш знов душу розбуту,
Ходити по жару пониклим дощем.
В безодні, що жадібно пащу відкрила,
Мов чорна діра, закрутивши мій день.
Де все найцінніше і підняті крила,
Вже зникло у ній, та вона тільки й жде.
Щоб знову зринало натхнення у вирій,
Щоб вкотре дорогу шукало свою.
У тій стороні, до молекули милій,
Спаливши на попіл останню зорю.
Чому ти мовчиш, моя мріє небесна,
Невже забарилась у дивосвітах?
Без тебе весна і любов не воскресне
І я загублюся в розбитих літах…
15:23, 13.05.2013 рік.
Зображення: Фантастичний світ японської художниці Takaki http://vorotila.ru
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424940
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 14.05.2013
автор: yusey