Колись був біль і сльози на очах
Тепер уже цього немає.
І досі хочеться побачити у снах,
Та від думок душа у мене замерзає.
Колись було в обіймах так тепло
Так ніжно цілував ти мої руки,
Та це було колись, давним-давно,
А досі серце розривається від муки.
Колись в твоїх очах був увесь світ
Я бачила його так близько,
Тепер немає світу лише гніт,
Що покорив нас і попадали ми низько.
Хіба могли подумати колись,
Що боляче буває не від рани,
Живої рани... А від слів,
Що розціловані ці губи промовляли.
Тобі пробачити, собі простить,
І бути з Богом у думках і слові,
Бо слово ранить глибше, ніж болить,
І суть бува ховається у мові.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424939
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.05.2013
автор: Танюша Оніщук