…За минулі роки наукова думка перетнула вже не один якісний рівень у власному розвитку і не зупиняється. Сьогодні ніхто в здоровому глузді не скаже, що Земля - центр світобудови, як написано у старозавітніх переказах…
Та попри всі ці роки, в розумінні себе та Бога, ми до сих пір залишаємось в до-Мойсеєвому періоді й продовжуємо щиро вірити в те, що давно пережило свій вік.
Давайте потрохи долучати до теорії отриману практику й слово "вірю" мало-по-малу заміняти на "розумію".
Головне - почати.
З єдності.
Розуміння того, що все, що існує, все, що відбувається - все одне ціле.
Поєднане, як причинним минулим, так і наслідковим майбутнім, або навпаки… Бо майбутнє також не менше впливає на те, що існувало чи відбувається зараз.
Так, урожай збирають тому, що колись сіяли, але й сіяли саме з огляду на майбутній урожай. Й годинник вигадали не тільки для того, щоб фіксувати час минулий, а й для того, щоб підготуватись до очікуваного прийдешнього.
Минуле-теперішнє-майбутнє… Пам'ятаємо те, що було й припускаємо, що бути може. А чи можна бачити все від початку до кінця? В обидва боки?
Не факт, що ні… І не факт, що боків усього два.
Прийнято вважати, що ми живемо у чотиривимірному лінійному часі-просторі. Не прийнято вважати, що їх всього чотири…
Для математичного аналізу порядок системи вже давно не перешкода. Хоча в геометричній інтерпретації додаткова одиничка в порядку - додаткова координатна вісь…
Додайте ще один вектор часу і замість лінії подій отримаємо - горизонт. Площину можливих варіантів розвитку. Ще один вектор - і вже об'єм можливих подій. І навіть не можливих, а просто - подій. Т.з. альтернативні світи.
І кожен наступний вектор дає змогу бачити від початку до кінця всю систему порядком нижчу.
Щось подібне зустрічаємо і в Євангеліє:
"Я Альфа й Омега, говорить Господь, Бог, Той, Хто є, і Хто був, і Хто має прийти, Вседержитель!" Об. 1-8
" А про день той й годину не знає ніхто: ані Анголи небесні, ані Син, лише Сам Отець." Мф.24-36.
Ніхто не сумнівається, в здатності Вседержителя прозрівати теперішнє-минуле-майбутнє - все й одразу… Звісно, якщо не сумнівається в існуванні самого Отця…
То чому, з огляду на все обізнаність Господню, не поставити кілька запитань до Старого Заповіту? До історії гріхопадіння, зокрема?
Погодьтеся, адже Він наперед знав чим все завершиться. І навіть більше того - свідомо провокував…
Чи не можна було Дерево Пізнання заховати, або поставити біля нього сторожу?
Натомість, воно було в самому центрі Едему і з самим, що не є, вільним доступом. Проте, Адам міг вічність блукати навколо, так і не скуштувавши його плоду.
Чи не натякнув Адаму - є, мовляв, деревце, стоїть там-то?..
Натякнув, та Адам натяк не зрозумів. Просто взяв під козирок і вже свідомо обходив дерево стороною.
Чи не послав Бог змія, аби той зарадив справі, спокусив Адама (вийшло Єву) аби врешті-решт трапилось те, що мало трапитись?
Скажете, Бог не відав, що коїться в саду? Скажете, не з Його волі та дозволу все діялось-відбувалось? Можливо цей і не відав…
Та, напевно, знайдеться такий, Хто був і є в курсі справ… хто здатен передбачати.
Гадаю, здатність пізнання, розуміння і, як наслідок, передбачення - якраз і були тим забороненим плодом, що піднімали людину на божественний рівень.
А не статевий акт, як прийнято вважати.
Саме прийнято вважати. Відповідно до генеральної лінії.
Тільки сама генеральна лінія може лежати далеко від правди…
В історії людства є ще один схожий переказ. В поданні Есхіла звучить, як "Прометей закутий".
Титан Прометей приніс Божественний вогонь людям, за що був жорстоко покараний.
Та виявляється, крім вогню:
Ось про недолю смертних ви послухайте:
То я ж їм, дітям нетямущим, розум дав,
Я наділив їх мудрою розважністю.
445] Не для докору людям це розказую,-
Лише щоб силу показать дарів моїх.
Вони раніше й дивлячись не бачили
І слухавши не чули, в соннім маренні
Ціле життя без просвітку блукаючи...
І творчу дав їм пам'ять - цю праматір муз…
Це саме він, на думку древніх греків, створив людину з каменю та глини…
Потім: Люцифер Осяйний - Прометей Передбачливий, світло - промінь, плід пізнання… Паралелі явно очевидні.
Історія одна й та сама, але розказана під різним кутом зору.
Ми можемо так ніколи й не дізнатись, як було насправді… Але, що не менш важливо, ми можемо обирати. Обирати світ, в якому хочемо жити.
І якими хочемо бути.
Світ, в якому найбільше гріхопадіння може перетворитись на величний подвиг.
Де смерть означає життя й навпаки…
Як зерно, кинуте в грунт - помре... та проросте новим стеблом й принесе плід у 10, а то й в 100 раз.
Гадаю, саме так все замислювалось і до цього йде.
Та, як тому бути - кожен обирає сам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424853
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.05.2013
автор: Aheya