Виявляється, вечірнім містом гуляти
Набагато краще, ніж сидіти в Інеті.
Іти, живе повітря в груди набирати
І слухати вітер, що грає на кларнеті.
Торкатися рукою могутнього дуба.
Його нижнє листя пальцями теребити.
Розуміть неможливість дістатись до чуба
Та і те, що й дубу небо не підкорити.
Добре, як кожен у своїй царині гігант.
Коли прагне про ріст свій безнастанно дбати.
Бо, прийде час і Тому, хто дав талант,
Прийдеться звіт про використання давати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424769
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.05.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)