Чатувала у тиші, а він не приходив.
Його неспіх до неї - запобіжник межі.
Коливалось повітря від книг, наче подих.
Не прийшов він. Стирала, наче й не жив.
На роботі все прісно. Колега - повія,
яка тисне на неї: " Кохання?! - пусте".
В колежанки є німець, шенген і надія:
"Треба їхати, - каже, - трава не росте".
Парасольку чіпали всі двері трамвайні.
Літо схоже на осінь. Провокує на плач.
Есемески шукала терміново-негайні.
І собі написала від нього :"Пробач".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424748
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.05.2013
автор: Надія Позняк