- Ти знаешь того хлопця?
- Ні, але бачила раніше, а що?
- Дивний він.
- Чим?
- Завжди сідає в самому кінці. У нього завжди однакова коротка зачіска, таке відчуття, що волосся взагалі не росте. А погляд у нього такий...наче взагалі не має погляду, не дивиться нікуди, але одночасно з цим чудово відчуває простір, ніколи не бачила, щоб він спіткнувся. У нього янгольскі риси обличчя і наче немає статі. Він тихий. Настільки вдало може зникати в
навтовпі, що якщо відведеш погляд на секунду вже його не знайдешь. Він не
має жодної історії пов`язаної з ним.
- Але його бачили всі в місті, він більш ніж звичайний, просто ні з ким не
розмовляє. Ми просто його погано знаємо. Що ж тут такого?
- Нічого, але я його боюсь. Мені здається, що так виглядає Смерть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424623
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.05.2013
автор: Уявна одиниця