Забрати те, що в нас було,
Назад ніхто не зможе.
Те почуття, що нас вело,
Пізнало сніг й морози.
Лиш я побачив, як блищить
Сльоза твоя не скроні,
Ніщо не зможе замінить
Твоє тепло з долоні.
Прожиті мрії не пройшли,
Вони уже здійснились,
Відкриті рани зажили,
Лиш радість залишилась.
А щира посмішка твоя
Завжди дає наснагу –
І вже не знаю, де там я,
А де твоя відвага.
Я проживаю кожну з днин
Під прапором надії.
Й шляхом не видуманим цим
Іти іще зумію.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424476
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 12.05.2013
автор: Мірошник Володимир