Напевне, час вже нам піти,
не повертати голови, забутись.
бо досить від безвихідності шаленіти.
цього кохання слід обом позбутись.
піти назавжди, розірвати зв"язки,
не просто відпочити. як зазвичай.
всі чашки з кавою побити на друзки.
щоб їх не заливав собою відчай.
так забагато сліз, істерик, криків,
так зовсім трохи радості і ніжності.
як остогидла частість і безглуздість твоїх вибриків,
якими схожими сплили наші розбіжності.
напевне, ми не витримали стільки любові,
що проковтнула, не запивши навіть чаєм.
твої човни несправжні, паперові.
Кохаєм. Тонемо. Втрачаєм.
прийшов вже час обом піти.
паролі стерти, дотики, зітхання.
залишки пристрасті лишилось одхрипіти.
і просто захлинутись. тим коханням.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424409
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.05.2013
автор: Дивна