В іконостасі пресвятім між стінами блідими
Обличчя бездоганне нашіптує слова
Рукою допомоги торкнеться мого тім'я,
На руки мої сині одягне рукава.
О світлий день, схилися наді мною...
Коліна слабі вже протерла від молитв,
Де виплакані очі закуті пеленою,
Закутані благаннями в чекання оксамит.
Благань рабиня... у не просвітній комі
Схиляю голову над образом святим
У щирім монолозі думки зведуть судоми,
Що візьмуть верх над покаянням мовчазним.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424350
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.05.2013
автор: Юлія Довбня