Пробуджене сонце із неба бокалів
Нектаром тепла напоїло,
Весна знов сонату душі заспівала,
Надавши плечам нові крила.
Шумить буйнотраво мелодія серця -
Скінчилось зимове снодійне,
А нотки кохання биттям кілогерців
Прямують до пульсу в обійми.
Пістрявить небесна блакить лазуритом,
Для нас розгорнувши знамена,
Очей твоїх яшма для мене розкрита -
Моя особиста арена.
Арена життя, де проходять вистави
Веселі, а часом, не дуже,
Афіша нові оголошує глави,
Коханню ж до того байдуже –
Любов – то не забавка для ляльковода,
Не тло театральної сцени,
Здолає вона надважкі перешкоди,
Поставши із праху, мов Фенікс!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424334
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.05.2013
автор: Олександр Обрій